ПОЛЮВАННЯ НА НЕВИДИМОГО ВОРОГА, АБО ХРЕСТОВИЙ ПОХІД ПРОТИ ЕПІДЕМІЇ: У ПІДТОПЛЕНИХ РАЙОНАХ БУКОВИНИ ТА ПРИКАРПАТТЯ ПРАЦЮЮТЬ ВІЙСЬКОВІ ЕПІДЕМІОЛОГИ
Лихо, зазвичай, одне не приходить: розгул водяної стихії, що прокотилася областями Західної України окрім загибелі десятків людей та мільярдних збитків у народному господарстві може мати не менш загрозливі для життя та здоров’я населення наслідки. Адже одна з супроводжуючих ознак екологічної катастрофи, війни чи стихійного лиха – небезпека епідемії. Історії відомі випадки, коли здавалося б давно й надійно приборкані шкідливі бактерії та мікроорганізми у кризових для людства ситуаціях вбивали не менше людей, аніж збройні конфлікти чи природні катаклізми.
Проте, існують можливості завадити й цій небезпеці. Зараз у зоні стихійного лиха на Прикарпатті та Буковині працюють понад трьох тисяч військовослужбовців Збройних сил України. Військові рятують приватне та державне майно, будують та відновлюють мости, відкачують воду, вертольотами та човнами евакуюють місцевих мешканців з важкодоступних районів, доставляють до ізольованих водою населених пунктів одяг, харчові продукти та чисту питну воду тощо. Є у складі цього великого контингенту є загін, який без перебільшення заслуговує на назву «особливого призначення». Основне завдання особового складу цієї групи військовослужбовців та працівників Збройних Сил України якраз і є виявлення та боротьба із ворогом, якого можна побачити виключно у бінокуляр потужного мікроскопу.
Зважаючи на те, що в підтоплених районах виникли усі чинники для спалаху масових інфекційних захворювань серед населення та особового складу загонів, які займаються ліквідацією наслідків повені, 29 липня на нараді у Департаменті охорони здоров’я МО України було прийнято рішення про відправку до постраждалих регіонів спеціальної групи, яка б проводила у районах стихійного лиха медичну та санітарно-епідеміологічну розвідку й здійснювала допомогу місцевим цивільним санітарним службам. Цей підрозділ вирішено було сформувати на базі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону та 28 санітарно-епідеміологічного загону (місто Львів).
На збори – лічені години
Часу на це пішло менше доби. Автор цих рядків переконався, що оперативності зборів військових медиків позаздрила б будь-яка бойова військова частина. Буквально за ніч було підготовлено спеціальну автомобільну техніку, необхідне медичне майно та сповіщено особовий склад, що залучався до виконання поставленого завдання, призначено час відправлення та місце збору групи. Вже зранку наступного дня спеціальна медична група вирушила в дорогу. До складу сформованого загону увійшли 14 осіб. Серед них: два лікаря-епідеміолога, лікар-бактеріолог, лікар-гігієніст, лікар-бактеріолог особливо небезпечних інфекцій, та чотири лаборанти. Для виконання спеціальною медичною групою завдань у зоні стихійного лиха було залучено чотири одиниці автомобільної техніки: 2 ЛМП (лабораторія медична польова на базі автомобіля ЗІЛ-131), санітарний мікроавтобус Мерседес-508D, та УАЗ-469. Очолив групу заступник начальника центру-начальник оперативно-медичного управління Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковник медичної служби Володимир Лівінський.
Первинним пунктом призначення загону було місто Івано-Франківськ. Колона, слідуючи за маршрутом Львів-Рогатин-Бурштин-Галич, дісталася туди за п’ять годин інтенсивного маршу. Проїжджаючи Івано-Франківщиною можна було побачити, що нещодавно тут добряче «похазяйнувала» стихія. Де-не-де по селах обабіч траси присадибні ділянки та низини перетворилися на добрячі ставки, суттєво підтоплені були й поля. «Індикатором» рівня води під час підтоплення слугували також стовбури дерев, придорожні кущі та будівлі – на них ще тримався засохлий на понад метровій висоті мул. У постраждалих селах де вода вже повністю зійшла люди просушували майно: на подвір’ях розставлені дивани, розвішані килими та ковдри. А в одному з населених пунктів біля школи на розтягнутих мотузках сушилися навіть підручники зі шкільної бібліотеки.
Марш у гонитві за роботою
По прибуттю до Івано-Франківська медична колона зупинилася у межах міста, а керівництво групи прибуло на нараду до оперативного штабу з ліквідації наслідків стихійного лиха. Слід відзначити, що попереднім завданням, яке отримали військові епідеміологи, був моніторинг санітарно-епідеміологічної обстановки та медична розвідка на території Івано-Франківщини. А саме – у Снятинському районі, як одному з найбільш постраждалих. Однак з’ясувалося, що роботи для військових медиків там поки ще не має. Оскільки прогнози, щодо спаду ґрунтових вод не виправдались: вода з підтоплених територій сходила повільніше, аніж очікувалось. Як пояснив керівник групи полковник медичної служби Володимир Лівінський, дослідження ґрунту та води санітарно-епідеміологічні фахівці мають розпочинати лише після того, як приватні криниці, колодязі загального користування та інші водні джерела, звідки місцеве населення користується водою для харчових та побутових потреб, пройдуть первинну очистку. Більш детально ця процедура має наступний вигляд: по-перше з них має бути видалено мул та сміття й відкачано забруднену воду. Після того, як колодязь знову наповниться водою очистка води проводиться спеціальними хімічними речовинами, зокрема хлорним вапном. Й лише після описаних вище маніпуляцій фахівцями беруться проби води для дослідження на фізико-хімічні властивості, бактеріологічного дослідження на кишкові інфекції, а також холеру.
У зв’язку із непередбаченою паузою в роботі військових епідеміологів, керівник оперативної групи з ліквідації наслідків повені заступник командувача військ Західного ОК генерал-майор Юрій Борискін визначив, що можливості мобільної групи військових медиків доцільно використати у постраждалих від негоди районах сусідньої Чернівецької області. Незабаром колона санітарно-епідеміологічної групи продовжила рух й увечері того ж дня, минувши Коломию та Снятин, прибула до столиці Буковини.
Декілька слів треба сказати про технічний бік здійснення маршу. Понад 300
кілометрову відстань від Львова до Чернівців далеко не нова автомобільна техніка групи («наймолодший» ЗІЛ-131 – 1989 року випуску) пройшла без дорікань на технічні несправності. Зупинок на марші майже не було (лише один раз довелося доливати воду до системи охолодження двигуна УАЗика). Тут, як говориться, виручив людський фактор: професіоналізм водіїв. Молодшим за віком та менш досвідченим товаришам допомагав старшина військової служби за контрактом Віктор Ляшовський. За 11 років військової служби він встиг двічі побувати у миротворчих місіях в Югославії та у Боснії. Тож довготривалий рух у колоні для нього, як кажуть, не в новинку. Отож й його поради: як правильно витримати темп, як використовувати рельєф місцевості на користь руху колони були слушними для тих, хто перебував за кермом сусідніх автомобілів.
Дорогою загін зробив декілька зупинок у селищі Заболотів Снятинського району та в самому місті Снятині Івано-Франківської області. Військові епідеміологи взяли близько двох десятків проб води з приватних та загальних криниць, аби наступного дня, після розгортання рухомих лабораторій запустити аналізи в роботу.
До місця призначення – районного центру Новоселиця Чернівецької області військовий санепідзагін дістався вже 31 липня. Рухому базу буквально за декілька годин розгорнули на території Новоселицького районного військового комісаріату. На базі кунгів та причепів облаштовано санітарно-гігієнічну та бактеріологічну лабораторії, а також лабораторію особливо небезпечних інфекцій. У цей же день в пункті дислокації для дослідження були проведені забори проб води в населених пунктах Новоселиця, Мамалига, Дранниця, Костичани, а також ґрунту на вміст у ньому збудників сибірської виразки.
Не має підстав для оптимізму
Зараз, за словами фахівців, епідемічна ситуація у регіоні контрольована. За даними місцевих спеціалізованих установ (державних санітарних служб області та районів, медичний центр місцевого управління МНС тощо), рівень інфекційної захворюваності у Чернівецькій області на даний час перебуває у межах середньостатистичних норм. Однак висновки спеціалістів, в тому числі й військових санітарних лікарів, збігаються у тому, що санітарно-епідеміологічна ситуація потребує жорсткого контролю, аби попередити та запобігти виникненню епідемії. Адже передумов, які виникли у результаті стихійного лиха більш ніж достатньо для того, аби порушити хиткий баланс й викликати різкий спалах різноманітних хвороб. Не слід забувати, що численні збудники кишкових інфекцій, інші агресивні для людського здоров’я мікроорганізми здебільшого переносяться саме через воду та їжу. Оскільки водні джерела у районах підтоплення звідки місцеве населення бере воду для приготування їжі та інших побутових потреб були забруднені то, відповідно, стовідсоткової гарантії того, що вдасться уникнути епідемічних проявів не має.
– За нашими первинними оцінками санітарно-епідемічна ситуація регіону надзвичайно складна, – розповів ТВО головного санітарного лікаря регіону підполковник медичної служби Володимир Шпильовий. – Вона обумовлена тривалим (декілька діб) затопленням великих територій, підняттям рівня ґрунтових вод, розмивом вигрібних ям зовнішніх туалетів та забрудненням фекальними масами криниць, водоносного горизонту, який використовується для водозабезпечення місцевого населення, порушенням системи водопостачання та каналізації, великою кількістю розмитих цвинтарів та скотомогильників. Перші взяті нами проби води, навіть на огляд не відповідають вимогам до питної води за нормами ДСТУ. Вода у криницях каламутна, з домішками. Лабораторні дослідження показали, що у деяких пробах води вміст нітратів у декілька разів перевищує норму. Нітратовмісні сполуки – наслідок забруднення води фекальними масами.
– Спираючись на надані цивільними колегами дані щодо обсягів спричинених стихією руйнувань, які водночас є передпосилками до виникнення епідемії, тішити себе оптимістичними прогнозами зарано, – підкреслив він.
Так, за даними обласної санітарно-епідеміологічної станції у області зареєстровано підтоплення 5 водозаборів у селищах міського типу Глибока, Вашківці, Путила (цей район взагалі відрізаний водою від сполучення), водонасосні станції «Біла», «Магала». Затоплено близько 5 400 джерел централізованого водопостачання криниць, колодязів тощо. Залито водою 3 каналізаційних очисних споруди, 4 366 надвірних туалети, 3 кладовища, 8 сміттєзвалищ. За попередніми даними у приватній власності громадян сіл області загинуло понад 2 тисячі свійських тварин та птиці. Більші збитки у колективних господарствах: знищено форелеве господарство ПП Тертеряна у селищі Банилів Вижницького району. У двох пташниках ТОВ «Тарасовецька птахофабрика» в селі Тарасівці Новоселицького району загинуло близько 50 тисяч курей. Усі трупи тварин вивезені на скотомогильники або на утилізацію на Коломийський державний ветсанутильзавод . Однак є ще й неконтрольована статистика щодо смертності серед бродячих та диких тварин, птахів та риби, неприбрані трупи яких також можуть стати причиною масових захворювань.
Мікроворог любить м’ясну юшку!
За тиждень роботи у зоні стихійного лиха військові санітарні лікарі взяли понад сотні проб води та ґрунту в Новоселицькому, Путильському, Сторожинецькому та Вижницькому районах Чернівеччини: у населених пунктах, які були підтоплені через розлив річок Прут, Серет, Путила та Білий Черемош. До сих пір триває процес їх обробки. Про технологію досліджень детально розповів лікар-епідеміолог підполковник медичної служби Микола Іванов. Процес це копіткий, потребує пунктуальності та дотримання вимог техніки безпеки. Це й не дивно, адже середовища, із якими здебільшого працюють військові епідеміологи у польових
лабораторіях доволі агресивні. Борони Боже зачепити досліджуваний зразок не захищеною гумовою рукавичкою рукою і все, рахуй заразився. Особливо небезпечними, за словами Миколи Івановича є у таких випадках штами сибірки та чуми. Кожна військова лабораторія (будь то стаціонарна чи мобільна) є режимним об’єктом куди має доступ тільки спеціально навчений персонал. У даному випадку розгорнуті польові медичні лабораторії також по периметру огородили попереджувальною червоною стрічкою. Всередині цієї зони підтримували відносну стерильність: зайвих людей не допускали (мені дозволили зробити декілька знімків у підготовчий до роботи період), усі доставлені проби попадали всередину обмеженої зони доступу виключно через приймальний стіл, а прилеглу до спецавтомобілів територію періодично обробляли хлорним розчином.
Проба води набирається у стерильну лабораторну ємність (яка, до речі, дуже нагадує за формою звичайну півлітрову пляшку). Згодом, крізь спеціальні фільтри з проби води робиться відсів мікрочастин. Те, що залишилося на фільтрі «висівається» у так звані чашки Петрі (пласкі круглі посудини). Невидимий ворог людського організму проявляє себе «харчуючись»… бульйоном. Середовище, яким живляться й у якому розмножуються мікроорганізми дійсно є спеціально приготованою м’ясною юшкою. Для цих потреб у лабораторіях використовуються також й желеподібні субстанції (так званий «агар») на основі крутих м’ясних бульйонів, або витяжок з водоростей. По суті, це той желатин, який господарки використовують у г
аляретках. Розпізнати, чи є готові колонії бактерій шкідливими для людини, або ж це звичайна не агресивна для людського організму мікрофлора можна за допомогою спеціальних реактивів. Їх додають у сполуки й під мікроскопом спостерігають за подальшою реакцією. Реактиви, за словами підполковника Іванова, не є дефіцитними. Їх виробляють хімфармзаводи в Україні та Росії. У цьому році Департамент охорони здоров’я МО України виділив кошти для закупівлі достатньої кількості необхідних для спеціальних лабораторних досліджень хімічних речовин.
А фінська техніка нам би не зашкодила…
Найбільше під час обробки зразків «дістається» лаборантам. Адже для кожного
аналізу є свій власний графік опрацювання. Через певну кількість годин (будь то день чи ніч) над «посівами» необхідно здійснювати визначені процедурою маніпуляції. До того ж, у невеликому нагрітому сонцем кунзі польової лабораторії, та ще й при увімкнутих холодильниках, термостатах та автоклаві температура не нижча ніж у фінській лазні.
Чого не вистачає цим пересувним лабораторіям, – розповів лікар епідеміолог підполковник медичної служби Петро Фесюк, – так це потужнішої системи кондиціонування та вентиляції. Лаборантам доводиться працювати у щільно закритих кузовах-фургонах. Адже, по-перше для росту бактерій необхідна постійна температура, по-друге – у випадках, коли йдуть роботи з культурами особливо небезпечних інфекцій цього вимагає техніка безпеки.
Медичне устаткування стандартних польових спецлабораторій досить сучасне: у переліку майна, яким укомплектовано кузов-фургон ЛМПшки є гематологічний аналізатор французького виробництва (призначений для здійснення аналізу крові) та не дешева японська апаратура – портативний аналізатор сечі й апарат для дослідження біохімічних показників крові. Обладнання санітарно-епідеміологічних ЛМП дещо інше, апаратура дозволяє у польових умовах здійснювати аналізи проб на вміст особливо небезпечних інфекцій, бактеріологічні та фізико-хімічні показники, гігієнічні, токсикологічні, радіологічні аналізи тощо. На жаль, у мобільних лабораторіях не можливо проводити досліди із вірусами, для цього необхідні стаціонарні умови.
Підполковник медичної служби Петро Фесюк розповів, що в Україні ще на початку 90-х років минулого сторіччя розробили уніфіковану ЛМП на базі шасі автобусу «ЛАЗ-Турист» (вітчизняний аналог угорського «Ікаруса») для військових та цивільних потреб. Можливості цих лабораторій дозволяли здійснювати навіть вірусологічні дослідження у екстремальних умовах. Випустили навіть декілька пробних зразків. Не зважаючи на те, що тестові варіанти автобусів-лабораторій отримали схвальні відгуки, у серійне виробництво «ноу-хау», на жаль, не потрапило. За словами підполковника Петра Фесюка закордонні військові епідеміологи вже давно користуються зовсім іншою технікою. Фінська, припустимо, лабораторія змонтована на шасі позашляховика й для її обслуговування потрібно лише дві особи. Усі прилади для відбору та обробки аналізів – електронні. Не має потреби поратись із пробірками, а результати аналізів й, навіть, аналітичні прогнози апаратура видає за короткий проміжок часу.
Для потреб українського війська таких автомобілів потрібно було б дві-три одиниці, – відзначив він.
На даний час військові епідеміологи продовжують здійснювати санітарно-епідеміологічний моніторинг. Одна з лабораторій загону скерована до Тлумацького району Івано-Франківщини із аналогічними завданнями. Заступник головного державного санітарного лікаря Івано-Франківської області Стефанія Сендецька повідомила, що на території області є близько 20 тисяч джерел водопостачання, значна частина з яких опинилася у зоні підтоплення. Головне завдання місцевих санітарних служб – здійснити первинну очистку за допомогою хлорного вапна та спеціального препарату «Акватабс» (однієї таблетки цього хімікату достатньо для знезараження тони води ) й потім обстежити очищені джерела води на придатність до вживання.
Допомога військових буде доречною, – відзначила вона. – Залучення до санепідрозвідки військових спеціалістів та мобільної лабораторії дозволить якісніше та ґрунтовніше вивчати санітарно-епідеміологічну обстановку в регіоні.
Володимир Скоростецький,
Західний регіональний медіа-центр МО України (м.Львів)
Коментарі (Без коментарів)
Ця новина усе ще не має коментарів
Додати коментар