ЧИ ВІЛЬНОЮ Є ВІЛЬНА УКРАЇНА?
Ми вже звикли пишатися тим, що українська демократія значно «демократичніша» за російську». Це слова одного з громадських дiячiв, борця за бiльш «революцiйну полiтреформу». Чи не цими наслiдками вона «демократичнiша»: у 1992 роцi населення України становило 52,24 мільйона, наприкiнці 2007 року стало 46,398 мільйона? За 15 рокiв населення скоротилося на 5, 842 мільйона.
«Висока смертність є нашою найбільшою проблемою. На думку демографів, українці втратили здатність опору агресивному зовнішньому середовищу. Особливо це помітно за чоловічою частиною населення України. Так, у середньому українські чоловіки живуть на 11 років менше, ніж жінки, частіше хворіють на важкі недуги і різні види залежності. За цими показниками Україна, серед всіх країн Європи і Центральної Азії – на другому місці з кінця». (Майдан-ІНФОРМ: 18-01-2008).
Як влучно! Українцi втратили здатнiсть опору агресивному зовнiшньому середовищу (у особi влади). Про це й пiде мова у листi.
Вiдкритий лист раднику ВГО «Альянс-Майдан» Олександру Сeверину. Шановний Олександре! Запрошую Вас поспiлкуватися. Спочатку я маю коротко вiдрекомендуватися. Прожив я нелегке життя. Дитяча пам’ять до цього часу зберегла прoвiсницю Голодомору: колективiзацiю, а потiм i сам Голодомор. Пройшов через усi негаразди, якi пiднесла iсторiя Українi. П’ятдесят рокiв вiдпрацював на «щасливе майбутне»…
Нарештi вiльна Україна. А чи справді вона вiльна? Адже при владi залишились (з нашої волi) тi ж самi Симоненки, Морози, Кравчуки, Кучми та до них подiбнi. Вони ще з бiльшою жорстокiстю та злiстю експлуатують свiй народ, ніж у радянськi часи.
Коли дивлюся з-за кордону на життя рядової людини в Українi, стає боляче й соромно за свiй народ. Боляче тому, що сусiди, не маючи таких можливостей, якi мала i має зараз Україна – посідають значно вищий рiвень життя. Подивiться на малесеньку Естонiю. Народ сам творив собi життя. Вони уже у Євросоюзi… Соромно вiд того, що народ байдужий до свого буття й нiчого не робить, щоб змiнити його на краще. Оскiльки для мене не байдуже життя, яким сьогоднi живе рядова людина в Українi. Ось на цю тему запрошую Вас поспiлкуватися.
Мої спостереження пiдказують менi, що Ви людина грамотна, розумна, дiйова. Але… Чому Ви непослiдовний? Ось Вашi слова: «Революція в Україні попереду і ця революція не буде помаранчевою. Це буде боротьба народу за повернення держави собі. Ця революція буде синьо-жовтою, кольорів українського прапора. І мені приємно думати про те, що водночас це кольори об’єднаної Європи. Ми єдині у нашій свободі!». Це мужнi та цiлеспрямованi слова, якими Ви закiнчили свою промову. Цими словами сказано усе. Та знову це «Але»… Чому Ви тратите своi сили i здоров’я на речi, якi нiчого не змiнять на краще у життi суспiльства? Припустимо, що вивели на чисту воду В. Януковича, Н. Карпачову, Л. Кучму та інших. Що далi? Так, у дiях цих осiб були злочини. Ну й що? Нi одне з них не вiдповiсть по закону за свiй злочин. Це Вам вiдомо, вiдомо й чому. Знаєте й те, що нiяка «нова» Конституцiя не примусить узурпаторiв влади вiдмовитись вiд неї, а тому життя не лише не змiниться на краще, а й погiршиться. Тодi, чому Ви пiдтримуєте амбiційнi задуми Президента на розробку та прийняття «нової» Конституцiї? Що, у чиннiй Конституцiї недостатньо закладено прав для людини, чи непосильнi обов’язки? Не думаю.
Полиставши Конституцiю, побачите: з 20 статтей «Загальної частини» – iгноруються владою 35 %. З II роздiлу «Права, свободи та обов’язки людини i громадянина» з 68 статтей – порушуються владою 26 %.
Де приклади спроб Президента покласти кiнець iгноруванню владою Конституцiї i Законiв України, щоб поліпшити життя своїх людей? На цi запитання ви не знайдете обґрунтованої зрозумiлої вiдповiдi. Цих прикладiв не iснує. Недостатньо повноважень?! Це далеко не так. А тому розробляти та приймати «нову» Конституцiю не має пiдстав. У дiючiй Конституцiї України закладене усе, щоб створити життя, гiдне людини цивiлiзованого свiту й захистити його. Хто може це спростувати? Але у нас не достає здорового глузду, бажання та волi. Ось у цьому усi негаразди. Стогнемо вiд жебрацького життя, а йдемо голосувати за свое невiльництво.
Олександре, я не маю намiру Вас скривдити, а тому прошу вибачити менi за можливi рiзкі вислови. Не здається Вам, що г. о. Опора, а так ож й Альянс-Майдан, нi на крок не наблизили суспiльство до Мети, проголошеноi шановним Олександром. Помиляюсь? Нi. Нiде не побачиш хоть якої-небудь проголошеної пропозицiї вiдносно досягнення Мети. Без Мети та планування – це шлях у нiкуди.
Є усi пiдстави за те, що у цих структурах — засилля влади, а тому усе робиться (радянська полiттехнологiя), щоб вiдвернути увагу громадян вiд безладдя, яке панує. Яким чином? Викривають, пописуючи статейки, дрiбних порушникiв закону, проводять безплiднi круглi столи, невеличкими купками виводять людей протестувати… Виникає запитання: чи є громадськi Опори з помаранчевими вiдзнаками сьогоднi опорами для супiльства? Скорiше – вони перешкоди на шляху. Можливо є нагальна потреба створити новi Опори з синьо-жовтими вiдзнаками? Не зовнiшними вiдзнаками, а вiдзнаками людяностi, честi, совiстi.
Моє бачення — Українi вкрай потрiбен ЛIДЕР! Невже в Українi не знайдеться свого Леха Валенси, чи Вацлава Гавела? Пошук лiдера — зосередитися на головнiй Метi, спланувати дiї, а потiм дiяти й дiяти!
Ще раз запрошую поспiлкуватися. Не маю намiру сперечатися, а лише обмiнятися думками. Такi спiлкування завжди бувають плiдними. Маю надiю, що зa участю наших спiввiтчизникiв, знайдемо вiдповiдь на: «Чи довго так будемо жити? Куди йти, що з собою брати, та кого брати?»
Бажаю вам здоров’я та плiдної працi на користь нашого народу.
Джерело: За Вільну Україну
Коментарі (Без коментарів)
Ця новина усе ще не має коментарів
Додати коментар